Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

На законодавчому рівні розрізняють такі види норми тривалості робочого часу:

1. Робочий час нормальної тривалості;
2. Робочий час скороченої тривалості:
   • Скорочена тривалість для певної категорії працівників;
   • Скорочена тривалість напередодні святкових, неробочих та вихідних днів;
   • Тривалість роботи у нічний час.
3. Неповний робочий час.

Робочий час нормальної тривалості

Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (КЗпПУ, ст. 50).

Так, при п’ятиденному робочому тижні денна норма становить 8 робочих годин, при шестиденному – 7 робочих годин із скороченням до 5 робочих годин напередодні вихідного дня, що разом становить ті ж 40 годин на тиждень.

Робочий час скороченої тривалості

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для різних вікових груп, для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умова праці, а також для окремих категорій працівників, таких як вчителі, лікарі та інше.

Так розрізняють наступні вікові групи працівників і поділяють їх в залежності від навчання:

1. Особи, які не навчаються:
2. Від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
3. Від 15 до 16 років – 24 години на тиждень;
4. Особи, які навчаються і працюють в період канікул:
5. Від 14 до 15 років – 24 години на тиждень;
6. Особи, які навчаються і працюють в період навчального процесу:
7. Від 14 до 16 років – 12 годин на тиждень;
8. Від 16 до 18 років – 18 годин на тиждень.

Щодо працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, то для них встановлена тривалість не більше 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня затверджений Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 163.

Тривалість робочого часу вчителів, лікарів та інших окремих категорій працівників встановлюється на рівні законів та підзаконних нормативно-правових актів, наприклад, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Наказом МОЗ України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 року № 319 тощо.

Також законодавство дозволяє підприємствам за власний кошт встановлювати скорочену тривалість робочого часу для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі (КЗпПУ, ст. 51).

Скорочена тривалість робочого часу встановлена напередодні святкових, неробочих та вихідних днів. Це правило не застосовується до тих осіб, які вже мають згідно законодавства скорочену тривалість робочого часу згідно ст. 51 КЗпПУ. Тривалість робочого часу в даному випадку скорочується на годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних тривалість робочого часу при шестиденному робочому тижні становить не більше 5 годин (КЗпПУ, ст. 53).

Роботою у нічний час вважається робота з 22:00 до 06:00 години ранку. При роботі у нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. Це правило не поширюється на тих працівників, яким вже згідно діючого законодавства встановлена скорочена тривалість робочого часу, а саме на працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умова праці та на окремі категорії працівників, таких як лікарі тощо.

Крім того, тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем (КЗпПУ, ст. 54).

Нагадуємо, що законодавством суворо заборонено залучати до роботи у нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, осіб, які не досягли 18 років та інших категорій працівників щодо роботи яких існує заборона на законодавчому рівні.

Детальніше про роботу у нічний час читайте у нашій наступній статті.

Неповний робочий час

Неповний робочий час це такий вид тривалості робочого часу при якому працівникові встановлюється режим неповного робочого дня чи неповного робочого тижня. Неповний робочий час може встановлюватись за згодою сторін для працівника як при укладанні трудового договору, так і пізніше.

Однак є категорія працівників, для яких роботодавець на їх прохання зобов’язаний встановити неповний робочий день чи тиждень, а саме:

• Вагітні жінки;
• Жінки, які мають дитину віком до 14-ти років;
• Жінки, які мають дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Звертаємо Вашу увагу, що робота на умовах неповного робочого часу ніяким чином не може і не обмежує обсяг трудових прав працівників та оплачується відповідно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (КЗпПУ, ст.56).

Марія Дроздюк, експерт з кадрових питань

Корисні посилання:

• Кодекс Законів про Працю України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n469);
• Постанова КМУ від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF#Text)
• Наказ МОЗ України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 року № 319 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0696-06#Text).

Слідкуйте за нашими новинами та звертайтесь за консультацією з приводу послуг нашої компанії за телефоном +38 (044) 591 56 56